Виготовлення бетону

Бетонну суміш готують на бетонному заводі і в готовому вигляді доставляють на будівництво. При потребі в бетонній суміші до 3 тис. м3 на місяць на будівельному майданчику на естакаді може бути змонтована тимчасова бетонозмішувальна установка, що дозволяє здійснювати вивантаження бетонної суміші в транспортні засоби.

Виготовлення бетону складається із операцій з прийому та складування матеріалів (цементу і заповнювачів), дозування та перемішування їх і видачі готової бетонної суміші на транспортні засоби. У зимових умовах в даний технологічний цикл включаються додаткові операції.

При приготуванні бетонної суміші для бетонування конструкцій в умовах негативних температур необхідно підігрівати воду і заповнювачі; при використанні бетонів з добавками (протиморозними, пластифікуючими тощо) слід попередньо приготувати водний розчин цих добавок.

Основними технічними засобами для випуску бетонної суміші є видаткові бункера з розподільними пристроями, дозатори, бетонозмішувачі, системи внутрішніх транспортних засобів і комунікацій, роздатковий бункер.

Технологічне обладнання стаціонарного типу для приготування  бетонної суміші може бути вирішено по одноступеневій або і двохступеневій схемі. Одноступенева (вертикальна) схема характеризується тим, що цемент і заповнювачі піднімають на необхідну висоту, звідки вони під дією власної маси опускаються вниз і перемішуються по ходу технологічного процесу.

При двоступеневій схемі складові бетонної суміші спочатку піднімають у витратні бункери, потім вони опускаються самонакатом, проходять через власні дозатори, потрапляють в загальну прийомну воронку і знову піднімаються вгору для завантаження в бетонозмішувач.

Дозування складових матеріалів повинно проводитися за масою. Точність дозування цементу, активних добавок та води повинна бути не нижче 1% для приготування бетону на заводах і не нижче 3% – на бетонозмішувальних установках, для заповнювачів – відповідно на 2 і 3%. Допускається на дрібних бетонозмішувачах здійснювати дозування цементу за масою, а заповнювачів за об’ємом з урахуванням їх вологості.

Перевірка виготовлення бетону та його рухливості  на місці приготування повинна проводитися не рідше двох разів на зміну за умови постійної вологості заповнювачів. Забороняється використовувати природну суміш піску та гравію без розсіювання на фракції.

Якщо виготовлення бетону відбувається по роздільній технології необхідно дотримуватися такого порядку: в змішувач дозується вода, частина піску, тонкомолотий мінеральний наповнювач і цемент. Всі ці складові ретельно перемішуються. Склад бетону повинен забезпечувати задані  властивості.
Цемент повинен мати заводський паспорт, при зберіганні більше 3-х місяців перевіряється його активність. Забороняється зберігати поряд цементи різних марок і видів.

Найбільший розмір зерен крупного заповнювача приймають не більше 1/3 найменшої товщини тонкостінної конструкції, для залізобетонних плит – не більше 1/2 товщини плити, для інших армованих  конструкцій – не більше 2/3 найменшої відстані між стрижнями арматури. У піску не повинно бути зерен гравію і щебеню розміром більше 10 мм, а частинок від 5 до 10 мм не більше 5% по масі, решта частки повинні бути розміром менше 5 мм. Придатність води для приготування  бетонної суміші перевіряють лабораторним шляхом.

Бетонні суміші, в залежності від водоцементного відношення, а воно зазвичай варіюється в межах від 0,35 до 0,8, бувають різної консистенції  – жорсткі, малорухомі і рухливі.

Таблиця об’ємних та масових пропорцій цементу, піску і щебеню для приготування різних марок бетону:

Перевірку міцності бетону здійснюють контрольними кубиками з ребрами 10, 15, 20 і 30 см. Металеві форми кубиків заповнюють тією ж бетонною сумішшю, що й основну конструкцію, і витримують до розпалубування біля забетонованої конструкції. Одночасно розпалубовуютьт і кубики, далі їх зберігають в умовах, близьких до твердіння бетону основної конструкції.

Для немасивних конструкцій роздавлюють кубики і перевіряють міцність бетону через 28 діб, для масивних -у віці 60, 90 і 120 днів.
Для підбору складу бетонної суміші в залежності від необхідної рухливості і водоцементного відносини створені таблиці складу суміші.

Дрібнозернистий бетон найбільш зручний для монтажних, ремонтних робіт, влаштування стяжок, для робіт при негативних температурах.
Морозостійкі бетонні суміші розроблені спеціально для проведення робіт в зимовий час. Такі суміші мають в складі спеціальні добавки, що дозволяють свіжоукладеному бетону продовжувати набирати міцність при зниженні температури до -15 ° С.

Суміші для замонолічування використовують для закладення фундаментів, стиків елементів, у тому числі колон у фундаментах, в основному тоді, коли необхідні висока міцність і швидкий набір міцності.

Введення в країні більш жорстких енергозберігаючих будівельних норм робить багато традиційних матеріалів для огороджувальних конс рукцій мало прийнятними. Перспективним є пористий бетон, застосування якого базується на необхідних теплоізоляційних характеристиках. Розроблена технологія безавтоклавного виготовлення бетону  сухої мінералізації дозволяє досить просто виготовляти бетон щільністю 300 … 900 кг/м3.

Знаходить широке застосування склофібробетон  – композиційний матеріал, що складається з цементно-піщаного розчину, армованого відрізками (фібрами) лугостійкого скловолокна. Склофібробетон поєднює в собі властиву цементним розчинам високу міцність на стиск із значно зростаючими, завдяки скловолокнистому армуванню, ударною міцністю (в 10 … 15 разів), міцністю на згин і розтягування (в 4 … 5 разів).

При цьому він не схильний до корозії, має високу вогнестійкість, не містить металевої арматури і великих заповнювачів, тому на лицьовій поверхні немає пір і раковин, що обумовлює підвищену архітектурну виразність і пластичність матеріалу.

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>

З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“