Розробка грунту

Фундамент будівлі передає сприйняте ним навантаження на основу. Несучому грунту необхідно витримувати це навантаження без руйнування.
Для основ зазвичай використовують два види грунту: з високою зв’язністю (глина) і сипучі (пісок, гравій), рідше скельні грунти, що забезпечують високу несучу здатністьта грунти з низькою несучою здатністю, такі, як торф, зворотна засипка. Серед зв’язних і сипучих грунтів існують і перехідні види.

Перед розрахунком основи, необхідно провести експертизу ділянки, на підставі якої розрахувати глибину закладення фундаменту. Можливо, правда, отримати достатню інформацію на підставі проби грунту з одного шурфу.

Поширеною помилкою при спорудженні фундаментів є варіант, коли частина його припадає на щільний грунт, а інша – на сипкий (схили, виїмки, насипи). У цьому випадку виникає різниця осідань, що приводить до появи тріщин в стінах. Вихід з цієї ситуації – земляні роботи з виємкою грунту сходинками шириною 0,5 м для влаштування основи на схилі, щоб споруда не потрапила в зону насипу, залишаючись на щільному грунті. Просадки можна призупинити лише тоді, коли підошва споруди повністю потрапить на щільний грунт.

Іноді нові споруди будують на незавершених фундаментах, що також в подальшому приводить до появи тріщин. Чим податливіші грунти під підошвою споруди, тим швидше виникають тріщини. Причиною тріщиноутворення є нерівномірність просадок. Залишки старих фундаментів доцільно видаляти. Дуже важливо після їх видалення зробити засипку матеріалом такої ж стисливості або дещо меншої, а не бетоном або гравієм, як це роблять.

Допущену помилку можна виправити наступним чином. Розкопують те місце фундаменту, над яким утворилася тріщина, і усувають частину конструкцій, що зазнають надмірне напруження. Зі старого або нового фундаменту видаляють частини такого об’єму, щоб вони не стикнулися знову навіть з урахуванням майбутніх просадок. Після ремонту тріщини на стінах закриються.

Під новим фундаментом ніколи не можна залишати дерев’яні матеріали, які з часом згниють, а порожнечі заповняться грунтовими водами або стануть місцем проживання різних гризунів, хоча це вимагає чималого обсягу ручної праці

Рослинні (гумусові) шари грунту те ж обов’язково потрібно знімати, бо гази від розкладання органічних речовин, проникають вздовж несучих стін, поширюючи неприємні запахи. Крім того, можливі зміщення фундаментів, які призводять до описаної вище ситуації.

У випадках, коли  неправильно проведена розбивка земельної ділянки,  в процесі будівництва може відбутися надмірне заглиблення споруди в грунт. У більшості випадків це відбувається при виробництві земляних робіт за допомогою будівельних машин.

Додатково читай: Зворотна засипка фундаменту

У відповідності з існуючими правилами з поверхні підготовленого основи слід безпосередньо перед самим виконанням  фундаментних робіт (бетонна стяжка, бетонний фундамент, заміна грунту) видалити шар грунту товщиною 0,2 м, щоб грунт під фундаментом залишився непошкодженим. Допускають помилку, якщо зняту розпушену землю потім використовують для планування основи споруди.

У цьому випадку в залежності від товщини шару засипаної назад землі виникають різні за величиною осідання, які при несприятливих умовах можуть стати причиною утворення тріщин у фундаменті. Найчастіше цю помилку роблять при влаштуванні бетонної плити; відремонтувати її в технічно розумних межах практично неможливо.

В сипучих грунтах неможливо утворити вертикальну площину через обвалення, тому котловани риють з похилими схилами. Укоси є не тільки у виїмках, але і в насипах. Крутизну укосів виражають відношенням горизонтальної та вертикальної проекцій. Наприклад, ухил укосу 5/3 означає, що горизонтальна проекція похилої площини дорівнює 5, вертикальна – 3 одиниці.
Потрібно дотримуватися правильного  формування ухилу укосу, щоб не допустити обвалу грунту.

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>

З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“