Технологія виготовлення монолітних конструкцій

Підготовчі процеси

До початку влаштування фундаментів необхідно:
• організувати відведення поверхневих вод з майданчика;
• прокласти необхідні проїзди і під’їзні шляхи для транспортування  будівельної техніки;
• підготувати місця складування, збирання опалубки, укрупнення арматурних сіток і каркасів, доставити монтажну оснастку і приспосіблення;
• завезти на склад комплекти опалубки, арматурні сітки і каркаси;
• виконати необхідну піщану, гравійну, бетонну підготовку під фундаменти;
• провести геодезичну розбивку осей і розбивку положення фундаментів відповідно до проекту;
• зазначити положення робочих площин щитів опалубки фундаментів за допомогою причалки, штирів, інших фіксаторів;
• перевірити правильність влаштування бетонної підготовки та розмітки положення осей і відміток основ фундаментів.
На влаштування підготовки під фундаменти повинні бути складені акти на приховані роботи. Підготовлена ??основа під фундаменти повинна бути прийнята за актом комісією.

До початку монтажу крупнощитової опалубки стін і перекриттів на черговому робочому горизонті повинні бути виконані наступні підготовчі заходи:
• нівелювання поверхні перекриття;
• розбивка осей і розмітка положення стін за проектом;
• нанесення на поверхні перекриття фарбою рисок, що фіксують положення опалубки;
• підготовка монтажної оснастки та інструменту;
• очищення поверхні від бруду і сміття, а взимку – додатково від снігу і льоду.

Технологія виготовлення і установки опалубки

Опалубка на будівельний майданчик має надходити комплектно, готова до установки і багаторазового використання, без необхідності великих виправлень і доробок.
Контроль доставленого на будівельний об’єкт комплекту опалубкки повинен включати: зовнішній візуальний огляд, перевірку комплектності, якості використовуваних матеріалів, зварних швів, геометричних розмірів складальних одиниць та елементів, різьбових з’єднань, лакофарбових покриттів, наявності маркування на виробах.
Доставлені на будівельний майданчик елементи опалубки повинні  бути розміщені в зоні дії монтажного крана. Вони повинні зберігатися під навісом, у положенні, в якому елементи опалубки розміщуються в процесі транспортування, розсортованими за марками та типорозмірами і в умовах, що виключають механічні пошкодження. Щити опалубки укладають в штабелі висотою не більше 1,2 м на дерев’янних підкладках і прокладках, інші елементи кріплення повинні зберігатися в ящиках. До початку монтажу опалубки проводять  укрупнувальне складання щитів в панелі.

Влаштування опалубки фундаментів роблять у наступній послідовності:
• монтують і закріплюють укрупнені панелі опалубки нижніх щаблів башмака;
• встановлюють зібраний короб строго по осях і закріплюють нижні щаблі металевими штирями до основи;
• наносять на ребра укрупнених панелей риски, що вказують поло ження короба другого ступеня фундаменту;
• відповідно до рисок встановлюють попередньо зібраний короб другого ступеня фундаменту;
• по нанесених рисках влаштовують короб третього ступеня;
• на верхній короб наносять риски, що вказують положення короба підколонника;
• влаштовують короб підколонника;
• встановлюють і закріплюють опалубку вкладишів.

Технологія виготовлення опалубки:
• очищають щити та інші елементи від бруду і розчину;
• наносять антиадгезійне покриття на опалубку;
• приєднують кронштейни риштування до щита опалубки;
• з’єднують щити опалубки між собою в єдину опалубну па нель за допомогою замків; по висоті в кутових і центральних зонах установлюють три замки;
• опалубні панелі з допомогою монтажного крана піднімають з місця зборки, подають до місця установки і встановлюють впритул до бетонного цоколя,  що забетонований раніше;
• розкріплюють опалубні панелі за допомогою підкосів;
• укладають робочі настили на кронштейни риштування;
• стяжки з одного боку через отвори в щитах і втулки, розташовані між щитами, протягують на іншу сторону;
• натягують стяжки за допомогою гайок з одного або двох сторін до повного сполучення між собою щитів і розташованої між ними втулки, довжина якої дорівнює товщині конструкції;
• здійснюють перевірку надійності кріплення елементів опалубки і якості її складання.
При монтажі опалубки під особливим контролем перебуває зміщення осей опалубки від проектного положення і відхилення площини опалубки від вертикалі по всій висоті опалубної панелі.

В процесі монтажу опалубки перекриття послідовно виконуються такі процеси:
• очищення елементів опалубки від бруду і налиплого розчину;
• закріплення в несучих рамах опорних вилок для поздовжніх балок;
• з’єднання рам між собою за допомогою хрестових зв’язків;
• установка повздовжніх балок на опорні вилки;
• покриття листів ламінованої фанери антиадгезійним розчином;
• розкладка і кріплення листів фанери на поперечних балках.
В процесі установки щитів і панелей для опалубки необхідно постійно контролювати щільність прилягання елементів один до одного, розміри щілин в стикових з’єднаннях, а також відсутність люфта в шарнірних з’єднаннях опалубки. Щілини в стикових з’єднаннях не повинні бути більше 1 мм. Регулярного контролю вимагає величина прогину вертикальних поверхонь опалубки стін та колон, прогин опалубки перекриттів.

При прийманні встановленої опалубки перевіряють:
• правильність її комплектації щитами та елементами кріплень;
• надійність з’єднання щитів між собою замками;
• надійність з’єднання панелей опалубки між собою за допомогою гвинтових стяжок;
• вертикальність установки щитів в проектне положення.
В змонтованої опалубці перевіряють:
• правильність установки опалубки, підтримуючих елементів і елементів кріплення;
• відповідність форм і геометричних розмірів опалубки робочим кресленням;
• збіг осей опалубки з розбивочними осями;
• вертикальність і горизонтальність опалубних площин;
• правильність установки закладних деталей, пробок, отвороутворювачів та ін;
• щільність стиків і сполучень елементів опалубки.

Допустимі відхилення при прийманні підготовленої опалубки приймають в наступних межах:
• відхилення по вертикалі площини опалубки на 1 м висоти – 5 мм, на всю висоту опалубки – 14 мм;
• зміщення осей опалубки від проектного положення – 8 мм;
• зміщення осей опалубки щодо осей споруди – 10 мм.
Демонтаж опалубки дозволяється проводити після досягнення бетоном необхідної міцності. У процесі відриву опалубки поверхня забетонованої конструкції не повинна ушкоджуватися. Демонтаж опалубки проводиться в порядку зворотному монтажу.

Після зняття опалубки необхідно:
• провести візуальний огляд виконаної конструкції і опалубки;
• очистити від налиплого бетону всі елементи опалубки;
• змастити палубу щитів, перевірити і нанести мастило на з’єднувальні елементи.

Технологія виготовлення  та армування конструкції

Армування залізобетонних конструкцій бажано здійснювати зварними арматурними каркасами і сітками заводського виготовлення.
Арматурні елементи і готові сітки доставляють на будівельний об’єкт і розташовують на майданчику для складування. При прийманні доставленої на об’єкт арматури, сіток і каркасів контролюють відповідність арматурних стрижнів і сіток проекту, діаметр і відстань між робочими стержнями каркасів і сіток. Елементи каркасу, які вимагають попереднього укрупнювального складання, привозять на майданчик збірки. Арматурні каркаси і сітки збирають на стенді укрупненої збірки з використанням необхідних кондукторів і всіх видів зварювання: контактної, точкової, електродугової, в окремих випадках в’язкою. Арматурні каркаси і сітки комплектують в пакети і в такому вигляді монтажним краном подають в зону виконання робіт.

Арматурні сітки башмаків фундаментів влаштовують в опалубці на фіксатори, що забезпечують захисний шар бетону по проекту. Інші елементи арматурного каркасу фундаменту встановлюють і розкріплюють на зварюванні або в’язальним дротом при дотриманні необхідного захисного шару бетону.
В процесі монтажу арматури в опалубку стін і перекриттів особливу увагу приділяють забезпеченню проектних розмірів товщини захисного шару бетону, зміщення арматурних стержнів при їх установці в опалубку, а також технології виготовлення на місці арматурних каркасів і сіток.
Для оцінки відхилення від проектних значень положення осей і вертикальності каркасів використовують геодезичні інструменти.

Технологія виготовлення армування і монтажу опалубки взаємопов’язані. Залежно від місця розташування конструкції можна спочатку встановити арматуру, а потім опалубку, в яку укладають арматурні сітки і каркаси. В окремих випадках влаштовують частину опалубки, в неї установлюють і скріплюють з нею арматурні каркаси, приставляють і з’єднюють інші опалубні щити.
Змонтована арматура повинна бути надійно закріплена і збережена від деформацій і зсувів в процесі виробництва робіт по бетонуванню конструкцій. Хрестові перетини стержнів арматури, покладені поштучно, в місцях їх перетинів необхідно скріплювати в’язальним  дротом або за допомогою спеціальних дротяних з’єднювальних скріпок. Проектне положення арматурних стрижнів і сіток повинно забезпечуватися правильною установкою підтримуючих  пристроїв, шаблонів, фіксаторів, прокладок і підставок. В якості підставок не можуть бути застосовані обрізки арматури, дерев’яні бруски, шматки цегли, щебеню, гравію.

Приймання змонтованої арматури, всіх стикових з’єднань має проводитися до укладання бетонної суміші та оформлятися актом на приховані роботи. В акті повинні бути зазначені можливі відступи від проекту, дана оцінка якості змонтованої арматури.
Після установки арматури і опалубки, перевірки якості виконаних робіт дається дозвіл на виробництво бетонних робіт.

Технологія бетонування

До початку робіт з укладання бетонної суміші в опалубки стін і перекриттів необхідно закінчити монтаж арматури і опалубки в межах захватки. Перед укладанням бетонної суміші потрібно перевірити якість установки та закріплення опалубки, а також усіх конструкцій і елементів, що закриваються в процесі бетонування (арматура, закладні деталі та ін.)

Перед укладанням бетонної суміші необхідно:
• перевірити правильність установки арматури і опалубки, установки та закріплення фіксаторів, що забезпечують необхідну товщину захисного шару бетону;
• прийняти по акту всі приховані конструкції та елементи, доступ до яких після бетонування буде неможливий;
• очистити арматуру і опалубку від сміття, бруду та іржі.

До складу робіт з бетонування окремих конструкцій входять:
• прийом бетонної суміші і подача її в зону проведення робіт;
• укладання і ущільнення бетонної суміші;
• догляд за бетоном в процесі набору ним необхідної міцності.

Бетонування фундаменту з підколонником виконують у два етапи. На першому етапі бетонують всі щаблі фундаменту і подколонник до відмітки низу вкладиша, на другому – верхню частину підколонника після монтажу і закріплення вкладиша.

Безперебійну доставку на об’єкт бетонної суміші доцільно організувати за допомогою автобетонозмішувачів. Подача бетонної суміші до місця укладання може бути вирішена в декількох варіантах. При використанні цебер їх встановлюють на майданчику розвантаження і після перевантаження в них бетонної суміші по черзі подають в зону укладання, безпосередньо в бетоновану конструкцію (детальніше  див. Бетонування плит перекриття та арок ).
При бетонуванні з використанням автобетононасосу радіус  дії його розподільної стріли дозволяє робити укладання бетонної суміші в конструкції в зоні дії стріли. Нормальна експлуатація автобетононасоса може бути забезпечена при перекачуванні бетонної суміші дозволеної рухливості, що сприятиме транспортуванню бетону на граничні відстані  без розшарування і утворення пробок.

Бетонну суміш укладають горизонтальними шарами товщиною 0,3 … 0,5 м, без розривів за довжиною і з послідовним напрямком укладки в одну сторону у всіх шарах.
Кожен шар ретельно ущільнюють глибинними вібраторами. При ущільненні бетонної суміші не допускається опирання вібраторів на арматуру, закладні деталі, гвинтові стяжки і інші елементи опалубки.
При ущільненні бетонної суміші кінець робочої частини вібратора повинен занурюватися в раніше покладений шар бетону на  5 … 10 см. Крок перестановки вібратора не повинен перевищувати 1,5 радіуса його дії.

Вібрування на одній позиції має забезпечити достатнє  ущільнення, основними ознаками якого є:
• припинення осідання покладеної бетонної суміші;
• поява цементного молока на її поверхні;
• припинення виділення на поверхні бульбашок повітря.
Витягувати вібратор при перестановці слід повільно і, не виключаючи  його, давати тим самим можливість порожнечі під наконечником рівномірно заповнюватися бетонною сумішшю. Укладання наступного шару бетону необхідно виконувати до початку схоплювання бетонної суміші  попереднього шару. Перерва між укладанням шарів бетонної суміші може бути в межах 40 хв, але наступний шар повинен бути укладений до початку схоплювання бетонної суміші.

Після укладання бетонної суміші в опалубку необхідно створити потрібні температурно-вологісні умови для твердніння бетону. Горизонтальні поверхні забетонованої конструкції вкривають вологою мішковиною, брезентом, тирсою, рулонними матеріалами на термін, що залежить від кліматичних умов і відповідно до рекомендацій технологічної карти на ці роботи.

Технологія проведення демонтажу опалубки

Мінімальна міцність бетону при розпалубуванні незавантажених монолітних конструкцій повинна бути для вертикальних конструкцій з умови збереження їх форми – 0,2 … 0,3 МПа.  Мінімальна міцність бетону при розпалубуванні  несучих конструкцій складає в залежності від прольоту 70 … 80%.

Демонтаж опалубки перекриття, який дозволяється проводити тільки після досягнення бетоном необхідної міцності, включає  такі процеси:
• опускання несучої конструкції опалубки на кілька сантиметрів за допомогою гвинтових домкратів рам або телескопічних стійок;
• відрив листів фанери від опалубленої поверхні;
• демонтаж поздовжніх і поперечних балок;
• демонтаж хрестових зв’язків між опорними рами і стійки.
При установці проміжних опор в прольоті перекриття і при частковому або послідовному видаленні опалубки розрахункова  міцність бетону може виявитися недостатньою, тому в місцях установки проміжних опор необхідно передбачати додаткове армування.

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>

З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“