Буд-Інфо Поради для будівництва та ремонту і розцінки на будівельні та ремонтні роботи 2017
RSS

З’єднання арматурних елементів

Дата: 3 Березня 2012 Категорія: Армування Коментарі: Прокоментуй!


Арматурні роботи включають в себе такі процеси:
• централізована заготівля арматурних елементів;
• транспортування арматури на будівельний майданчик, сортування і складування;
• укрупнена збірка арматурних елементів, виготовлення арматурних виробів;
• установка в опалубку стрижнів, сіток, плоских, просторових і несучих арматурних каркасів;
• з’єднання окремих монтажних одиниць в єдину армоконструкцію;
• розкріплення армоконструкцій, що гарантує забезпечення потрібного захисного шару при бетонуванні.

Всі процеси армування  конструкцій можна об’єднати в дві групи: попереднє виготовлення арматурних елементів і встановлення їх в проектне положення.

Способи зварювання

Установку арматури і арматурних виробів здійснюють машинами і механізмами, що використовуються на будівельному майданчику. В окремих  випадках і в незручних для застосування механізмів місцях проводять ручне укладання арматури і її в’язку.

як з’єднювати арматуруОсновні способи з’єднання арматурних стержнів між собою- укладання внахлестку або зварювання. З’єднання внахлестку без зварки використовують при армуванні конструкцій зварними сітками або плоскими каркасами з одностороннім розташуванням робочих стержнів арматури і при діаметрі арматури не вище 32 мм. При цьому способі стикування арматури величина нахлестки залежить від характеру роботи елемента, розташування стику в перерізі елементу, класу міцності бетону і класу арматурної сталі.
При стикуванні на зварюванні сіток з круглих гладких стержнів в межах стику слід розташовувати не менше двох поперечних стрижнів. При стикуванні сіток зі стержнів періодичного профілю приварювати поперечні стрижні в межах стику не обов’язково, але довжина нахльосту в цьому випадку повинна бути збільшена не менш як на п’ять діаметрів зварюваної арматури. Стики стрижнів в неробочому напрямі (поперечні монтажні стержні) виконують з накладкою в 50 мм при діаметрі розподільних стрижнів до 4 мм і 100 мм – при діаметрі більше 4 мм. При діаметрі робочої арматури 26 мм і більше зварні сітки в неробочому напрямку рекомендується укладати впритул одна до одної з перекриттям стику спеціальними стиковими сітками з накладкою в кожну сторону не менше 15 діаметрів розподільної арматури, але не менше 100 мм.

При зварюванні арматури між собою метал надає невеликий опір проходженню електричного струму. Відповідно до закону Джоуля-Ленца для скорочення часу зварювання та підвищення продуктивності праці застосовують струми великої сили, які доходять до 50 А і невисоку напругу – не більше 30 – 60 В. При контактному зварюванні в місці контакту опір руху електричного струму у багато разів перевищує опір на іншому шляху струму, тут посилено виділяється теплота, метал розігрівається до пластичного стану, перетин стрижнів стискається і відбувається їх зварювання.
У ланцюзі найбільший опір має стик стрижнів, в цьому місці найбільш інтенсивно виділяється теплота, яка розігріває торці стрижнів до пластичного і частково рідкого стану. При цьому метал в місці зварювання плавиться майже миттєво, час пропускання струму вимірюється частками секунди. Стрижні з силою притискають один до одного, в результаті чого вони зварюються. Для зварювання використовують спеціальні трансформатори, які знижують напругу з номінальної 220 … 380 В до необхідної і одночасно збільшують силу струму.

Електричну енергію можна перетворити на теплову двома способами:
1) пропусканням струму через зварювальні деталі; на цьому принципі засноване контактне зварювання із застосуванням тиску, при якому нагрів проводиться теплотою, виділеною при проходженні електричного струму;
2) за допомогою електричної дуги або зварюванням плавленням; нагрів з’єднувальних елементів здійснюють електричної дугою.


Контактне зварювання має такі основні різновиди:
• точкова контактна зварка, що застосовується для стрижнів в сітках і каркасах;
• стикове контактне зварювання, яке доцільне для з’єднання стрижнів між собою, коли потрібне збільшення їх довжини, а також для зрощування обрізків і стрижнів між собою.
Точкова контактна зварка. Сутність цього зварювання в тому, що два стержні (або більше) в місці їх перетину затискають між електродами зварювальної машини. При пропущенні струму під дією теплоти метал стрижнів в зварюваних місцях розжарюється до червоного, розм’якшується і стрижні міцно з’єднюються між собою.
При автоматичному зварюванніподача деталей, їх закріплення, процес зварювання і видача готових виробів відбувається без участі людини. При напівавтоматичному зварюванні деталі подають вручну, а готовий виріб після зварювання переміщається автоматично.

Дугове зварювання, тобто зварювання за допомогою електричної дуги, що горить в атмосфері між кінцем металевого електрода і деталлю, застосовують найчастіше.
Дугова електрозварювання може виконуватися як за допомогою змінного, так і постійного струму. Зварювання на змінному струмі в порівнянні з іншими видами найбільш економічне. Для отримання електричного струму потрібних характеристик замість складних і громіздких генераторів постійного струму застосовують легкі, мобільні і більш дешеві трансформатори змінного струму.

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>

З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо

 

Залишити свій коментар

Етапи і послідовність ремонту квартири. Інструкція
Категорії
Наверх