Розчини для кам’яної кладки

Розчини, які застосовуються для влаштування кам’яних конструкцій, називаються кладочними. Розчини пов’язують окремі камені в єдиний моноліт, з їх допомогою вирівнюють постіль каменів, в результаті чого забезпечується рівномірна передача діючого зусилля від одного каменю до іншого; розчин заповнює проміжки між каменями і перешкоджає проникненню в кладку повітря і води. Таким чином, розчини забезпечують рівномірну передачу зусиль (див. “Правила розрізання кам’яної кладки” ), оберігають кладку від продування, проникнення води, підвищують морозостійкість будівель.
Класифікація розчинів за видом заповнювачів:

• важкі або холодні – розчини на кварцовому або природному піску із щільних гірських порід з щільністю більше 1500 кг/м3;
• легкі або теплі – розчини на шлаковому, пемзовому або туфовому піску, золі ТЕЦ, доменних гранульованих або паливних шлаках з щільністю менше 1500 кг/м3.

Розмір зерен піску для всіх видів розчину не повинен перевищувати 2,5 мм, рухливість розчину для кам’яної кладки – 9 – 13 см. Широко використовують пластифікуючі добавки: органічні – сульфітний луг і милонафт та неорганічні – вапно і глина.

Класифікація розчинів за типом в’яжучого:

• цементні розчини – застосовують для конструкцій поверхів нижче землі, в сильно завантажених стовпах, простінках, в армованій кладці. Склад від 1: 2,5 до 1: 6, марки розчину від 100 до 300. Мінімальна витрата цементу на 1 м3 піску – для підземної частини будівель не менше 75 кг, для надземної частини – 125 кг. Портландцемент і шлакопортландцемент застосовують тільки в розчинах високих марок
  для відповідальних конструкцій, для армованої кладки, в кладці підземних конструкцій, в грунтах, насичених водою, або при зимових кладках, які виконуються методом заморожування;
• вапняні розчини використовують в сухих місцях і при невеликих навантаженнях. Вони мають велику рухливість, пластичність, забезпечують найбільшу продуктивність праці. Застосовують в пропорціях об’ємних мас від 1: 4 до 1: 8 і марки розчинів 4, 10 та 25;
• змішані або складні розчини – цементно-вапняні і цементно-глиняні складу від 1: 0,1: 3 до 1: 2: 15, марки розчинів 10, 25, 50, 75 та 100. Такі розчини застосовують для кладки більшості будівельних конструкцій. Друге в’яжуче відсуває початок схоплювання, покращує пластичність, але значно знижує міцність розчину. В об’ємному дозуванні змішаних розчинів перша цифра позначає витрата цементу, друга – вапняного або глиняного тіста, третя – піску.

Об’ємні і вагові пропорції цементу і піску для приготування різних марок розчину

Співвідношення цемент: пісок (витрата цементу на 1куб.м піску)

Швидкість наростання міцності розчину залежить від властивостей в’яжучих та умов тверднення.

При температурі 15 ° С міцність простого розчину буде наростати наступним чином: через 3 доби – 25% марочної  міцності, через 7 діб – 50%, через 14 діб – 75% і через 28 діб – 100%. З підвищенням температури тверднучого розчину його міцність наростає швидше, при зниженні – повільніше.
Легкоукладальність приготованого розчину залежить від ступеня його рухливості і водостримуючої здібності, що оберігає розчин від розшарування – швидкого відділення води й осідання піску. Ступінь рухливості розчинів визначають залежно від занурення в нього стандартного конуса масою 0,3 кг.

В доповнення теми: перев’язка швів кладки

Розчини для кам’яної кладки пластичними,що сприяє підвищенню продуктивності праці каменярів і поліпшенню якості кладки.
Водоутримуюча здатність розчину, що перешкоджає відокремленню води та осідання осаду, особливо важлива при укладанні розчину на пористі основи  і для запобігання розшаровування розчину  при його транспортуванні на великі відстані, при подачі до місць робіт по трубопроводах. Зазвичай водоутримуючу здатність розчину підвищують шляхом введення поверхнево-активних органічних  добавок або тонкодисперсних мінеральних речовин (вапна, глини).

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>

З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“