Види та типи фундаментів

По конструкції фундаменти поділяються на:

• стрічкові;
• плитні фундаменти;
• пальові (стовпчасті) фундаменти та їх комбінації.

Кожна з цих конструкцій має свої переваги та недоліки.

Стрічковий фундамент, виконаний у вигляді безперервної бетонної стрічки, точно повторює контури несучих стін будинку. Такий фундамент застосовують на грунтах з високим опором – вище 150 кПа (тобто на грунтах, що витримують тиск 1,5 кг на 1 см2) для будівництва споруд із важкими стінами (цегляними, кам’яними, бетонними). Ці фундаменти бувають двох видів: монолітні і збірні.

Збірний стрічковий фундамент  монтують з масивних бетонних і залізобетонних блоків, що значно скорочує час зведення фундаменту, однак і обходиться він дорожче. До того ж у будинках з підвалом (особливо глибоким) фундаментні стінки з блоків можуть виявитися недостатньо надійними, тому їх виконують з монолітного бетону або залізобетону.

Фундаментні стінки з цегли та каменю зводилися століттями, але тепер ці матеріали для підземної частини будинку застосовуються рідше. Цеглу витісняють бетонні блоки, які завдяки великому розміру можна укладати швидше. Проте менший розмір (250х120×65 мм) і вага цегли (близько 3,5 кг) може бути перевагою при виконанні кладки.

Монолітний стрічковий фундамент виготовляється методом заливки бетонної суміші в заздалегідь приготовлену опалубку або прямо в траншею. В основі фундаменту на піщану подушку укладається армована сітка, монтується опалубка, після чого вся конструкція заливається бетоном.
Ширина стрічкового фундаменту залежить від використовуваного матеріалу: для залізобетону – від 100, для бетону – 250, для бутобетону – 350 мм.

За правилами будівництва на пучинистих грунтах фундаменти закладають нижче розрахункової глибини сезонного промерзання. Однак для малонавантажених фундаментів заміського будинку або  малоповерхових будівель це не тільки призводить до значного подорожчання робіт, але й не зберігає споруду від деформацій. Справа в тому, що при глибокому закладенні фундаментів сили пучіння під підошвою відсутні, але по бічних поверхнях залишаються значними.

Ці сили зазвичай перевершують навантаження від ваги будівлі внаслідок чого фундаменти деформуються. Звичайно, монолітні армовані фундаменти, закладені нижче розрахункової глибини промерзання, мерзлота навряд чи витягне, але для дачного будиночка такі капітальні і дорогі роботи проводити недоцільно. Тому при будівництві дачних котеджів та інших малоповерхових будівель найчастіше застосовують саме малозаглиблені фундаменти. І лише для зведення великого кам’яного будинку будуть потрібні спеціальні розрахунки (див.методи розрахунку фундаментів), але і бюджет такого будівництва дещо іншою.

Фундаментні стінки заввишки понад 50 см повинні обов’язково виконуватися із залізобетону. При влаштуванні фундаментів у рухливих грунтах з дрібноштучних матеріалів вдаються до їх вертикального армування. В якості арматури використовують дріт  діаметром 6-12 мм.
Під важкими будинками ширину підошви збільшують.
Для грунтів з низькою несучою здатністю або при високому рівні грунтових вод стрічковий фундамент будинку не підходить.

На насипних, слабких і нерівномірно стисливих грунтах з високим рівнем грунтових вод споруджують плитні фундаменти. Виконання такого фундаменту виправдано, коли грунтові води знаходяться всього на 50 см нижче рівня землі або на 40 см вище нормативного рівня закладення фундаменту.

Завдяки жорсткій конструкції – плиті з монолітного залізобетону, виконаної під всією площею будівлі, фундаменту не страшні ніякі переміщення грунту.Тому такий фундамент ще називають плаваючим. Цоколь будівлі в цьому випадку рекомендується виконувати із залізобетону, який вільно спирається на фундамент і не пов’язаний армуванням з фундаментної плитою. Сама плита використовується як підлога, тому при влаштуванні цокольного поверху, гаража або підвалу під будинком заглиблений плитний фундамент – найбільш вдалий варіант.

Крім того, плита виконує і функцію гідроізоляції. Великим плюсом такого рішення є значне скорочення обсягу земляних робіт – оскільки немає необхідності рити котлован, для будинку без підвалу знімають тільки верхній родючий шар. Плитний фундамент досить дорогий із-за великої витрати бетону і металу на арматуру. Однак робота того варта – термін служби монолітних фундаментів (як плитних, так і стрічкових) досягає 150 років.

Стовпчасті і стрічково-стовпчасті фундаменти виконуються шляхом буріння вертикальних свердловин. Дно свердловини закривають пісочно-гравійною подушкою, а зверху проливають бітумом або застеляють руберойдом. Стовпи можуть бути цегельними, кам’яними, дерев’яними, бетонними і залізобетонними. Опори обов’язково зводяться в кутах будинку, в точках перетину стін, а також в інших місцях зосередження навантажень. Відстань між ними становить від 1,2 до 2,5 м. Для створення жорсткої стійкої конструкції по верху стовпів укладаються обв’язувальні балки ростверку, що знаходиться нижче рівня землі. Підошва підвищеного ростверку знаходиться на рівні землі. Для того щоб пучинні явища не діяли на ростверки, з під них доводиться виймати шар грунту товщиною 10-15 см.

Пальовий фундамент відрізняється від стовпчастого розмірами і несучою здатністю. Палі своїми кінцями спираються на міцний грунт, наприклад скельний, і передають на нього навантаження.Якщо будинок будується на болоті або насичених водою грунтах, то свердловини роблять глибокими і більшого діаметру. Надійніше, коли палі забивають, однак найчастіше в свердловини вкопують металеві або азбестоцементні труби.

Дерев’яні палі дешеві, але оскільки вони швидко загнивають, перебуваючи в грунті зі змінною вологістю, оголовки цих паль слід розташовувати нижче найнижчого рівня грунтових вод. Однак у місцевостях з високим рівнем грунтових вод дерев’яні палі стоять дуже довго, якщо постійно перебувають у воді.

Будівельні норми рекомендують влаштовувати фундаменти по можливості вище рівня грунтових вод. Така можливість є при застосуванні малозаглиблених стовпчастих фундаментів перетином 0,3 x 0, 3 м з опорними плитами, які заглиблені на 0,4м.

Обсяг земляних робіт при виготовленні малозаглибленних стовпчастих фундаментів приблизно в 2,5 рази менше, ніж при виготовленні заглиблених фундаментів та витрата бетону на фундамент теж значно зменшується. Таким чином, найбільш економними є малозаглиблені стовпчасті фундаменти з опорними плитами і низьким ростверком.
Але слід відмітити, що у стовпчастих фундаментів, навіть з монолітним ростверком, у середньо- і сильнопучинистих жорсткості не вистачає. Монолітні залізобетонні стрічкові фундаменти позбавлені цього недоліку.

Підготовка будівельного майданчика проводиться після визначення оптимального конструктивного вирішення типу фундаментів.

В доповнення теми читай: Види житлових будинків

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>

З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“