Водовідвід даху

Для зовнішнього організованого водовідводу з даху по його периметру зазвичай влаштовуються підвісні жолоби, що направляють опади до воронок водостічних труб. Щоб забезпечити ефективне відведення води з даху, водостічна система повинна відповідати цілому ряду вимог, головні з яких – механічна міцність, стійкість до корозії, герметичність стиків.

Перш за все слід прийняти рішення про те, з якого матеріалу буде змонтований водовідвід. Сталеві системи водостоку виготовляються з оцинкованого або алюмооцинкованного сталевого листа з двостороннім полімерним покриттям, завдяки якому мають стійкість до механічних пошкоджень, що виникають в процесі монтажу та експлуатації, а також до корозії і вицвітання. При цьому вони вимагають мінімального догляду.

Сталева система наділена стійкістю не тільки до механічних пошкоджень, але й до атмосферних впливів. Ринви й труби з ПВХ взимку можуть дуже сильно стискатися, а влітку – деформовуватися, особливо на південному і західному фасаді. Сталеві водостічні системи завдяки невисокому коефіцієнту лінійного розширення значно  менше схильні до такого ризику. Крім того, сталеві системи, що мають високу механічну міцність, менше, ніж системи з ПВХ, страждають від сповзаючих з даху снігу і льоду і краще протистоять вигоранню.

Чим нижче коефіцієнт шорсткості, тим вода в трубі тече швидше і тим менше в ній накопичується сміття і бруду. Самий низький коефіцієнт мають труби з ПВХ (тільки 0,007 мм), найвищий – сталеві (до 1,5 мм). Стійкість до вицвітання внаслідок несприятливого впливу ультрафіолетових променів мають труби з міді та титано-цинкового сплаву; найшвидше вицвітають пластмасові труби. Пластикові системи, як правило, дешевші за металеві, їх монтаж теж недорогий, мають гарантію як на їх функціонування (5-20 років. Термін служби системи зі сталі -15-20 років.

В залежності від конструкції покрівлі розрізняють два види жолобів: висячі і лежачі. Найпоширеніший водовідвід:  висячий жолоб з водозливним листом. Сталевий жолоб кріпиться уздовж звісу покрівлі на скобах із смугової оцинкованої сталі, розташованих на відстані 70-80 см один від одного. Для жолобів з ПВХ кронштейни розміщуються через кожні  40-60 см. Необхідно стежити за тим, щоб гаки і розміщені на них жолоби зберігали відповідний нахил в напрямі водостічної труби – не менше 0,5-2% (тобто 5 – 20 мм на 1 пог.м).

Як правило, висячий жолоб має напівкруглу форму, але бувають жолоби і з прямими кутами. Вони використовуються в основному в якості архітектурного доповнення та менш економічні, оскільки вимагають частого ремонту через гострі кути загину.

Лежачий жолоб використовується при відсутності звису, тому кріпиться безпосередньо по краю покрівлі.

Бажано, щоб жолоби не виступали за межі площини, яка є продовженням ската даху, а їх край перебував мінімум на 3 см нижче лінії, що проходить в площині покрівельного покриття. Інакше взимку зісковзуючий з даху сніг може пошкодити і навіть зірвати жолоб. За межі краю даху жолоб повинен виступати не менш ніж на 1/2 своєї ширини, але не більше ніж на 2/3 – це гарантія того, що вода, що стікає з даху, потрапить всередину жолоба, а не повз нього.
Всі елементи системи підбираються відповідно до ефективної площі покрівлі, яка розраховується за формулою:

ЕПП = (W + Н / 2)*L,

де W- відстань по горизонталі від кута даху до конmка, Н – висота даху, L – його довжина. Всі розміри повинні бути вказані в метрах. Розрахунок ведеться  для кожного скату окремо. Для дахів з ухилом менше 10 ° (в тому числі і для плоских дахів) ЕПП дорівнює загальній площі даху.

Розмір, кількість і розташування водостічних труб залежать від ЕПП, перерізи жолобів і архітектури будинку (розташування вікон, балконів). Загальні правила про водовідвід говорять: якщо довжина скату не перевищує 10 – 12 м, як правило, кріпиться одна водостічна труба в кінці жолоба. Якщо жолоб має довжину 10-24 м, найчастіше кріпляться дві водостічних  труби на обох його кінцях. В цьому випадку посередині повинна бути встановлена компенсаційна муфта, від якої робиться нахил жолобів в напрямку вихідних отворів водостічних труб.

Справа в тому, що вода, відведена зливними трубами,  тече не по всій ширині труби, а стікає по її стінках, створюючи так звані кільця. Гідравлічна ефективність системи водостічних труб стане вище, якщо вода буде надходити з двох сторін.
Якщо довжина карнизного звісу не перевищує 24 м, можна закріпити  тільки одну водостічну трубу посередині. Тоді жолоби кріпляться з ухилом від кінців до середини скату.

У де-яких випадках водостічну трубу можна встановити за рогом будинку, що дозволяє прибрати її з головного фасаду.
Діаметр водостічних труб залежить від кількості поступаючої в них води. Так, діаметр водостічної труби для покрівлі площею 30 м2 становить 80 мм, для покрівлі площею 50 м2 – 90 мм, для покрівлі площею 125 м2 – 100 мм.

Щоб відвести воду з двоскатного даху площею 200 м2, знадобиться дві водостічні труби ?100 мм (по одній з кожного боку даху). Якщо дах має складну форму з безліччю скатів і слухових вікон, багато каналів ( докладніше про канали див. як зробити димохід), то елементи водостічної системи повинен підбирати фахівець. У виробників є спеціальні таблиці, за якими можна визначити розміри елементів системи залежно від ЕПП.

Водостічні труби на водовідвід монтуються на відстані не менше 30-35 мм від стіни і кріпляться хомутами.

На дахах із великим  ухилом рекомендується встановити снігозатримувачі і влаштувати підігрів нижньої частини покрівлі.

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>

З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“