Залежно від конструкції фундамент або не доводять до рівня землі 10-20 см, після чого виводять цеглою два-три ряди назовні, або відразу виводять вище поверхні на 15-20 см (див. “Технологія зведення фундаментів”). Потім роблять гідроізоляцію і зводять цоколь.
Зараз гідроізоляція фундаментів, як правило, виконується зі спеціальних рулонних матеріалів, найпопулярнішими з яких є руберойд і гідроізоляційні мембрани. Найдешевший руберойд – на картонній основі. Його, як правило, укладають в два-три шари на бітумну мастику. Руберойд на основі полістерових волокон коштує дорожче, але має кращі характеристики.
Найдорожчим та найякіснішим є руберойд, що виготовляється на основі скловолокна. Він укладається в один шар. Мембрани, вироблені з полівінілхлориду та поліетилену, можуть бути гладкими або профільованими. Товщину мембрани і способи стикування підбирають залежно від виду гідроізоляції. Існують два види мембран: самоклеючі та такі, що наплавляються (їх з’єднують за допомогою спеціального паяльника). Профільовані мембрани виробляють з поліетилену великої щільності, найкраще вони підходять для великих рівних поверхонь.
Для виконання обмазувальної гідроізоляції використовують бітумно- полімерні і бітумно-гумові суміші або мастики, а також цементно-полімерні склади. Застосовувати з цією метою звичайний бітум не варто – він швидко втратить еластичність і потріскає. Крім того, обмазувальна гідроізоляція підвалів виконується рідким склом.
Рідкі бітумні матеріали після висихання створюють на поверхні стіни еластичну водонепроникну оболонку. Їх наносять пензлем, валиком або шпателем на рівну, попередньо оштукатурену поверхню.
Для захисту фундаментів від капілярної вологи та грунтових вод виконують горизонтальну і вертикальну гідроізоляцію. Горизонтальна потрібна на стиках фундаментних стінок з фундаментню подушкою та стінами першого поверху, а в будинках з підвалом – на стику стінок підвалів та перекриття. Для будинку без підвалу зазвичай для цього укладають тільки два три шари гідроізоляційного матеріалу на негниючій основі по обрізу фундаментів і на рівні трохи вище відмостки.
Якщо перекриття знаходиться нижче планувальної позначки землі (рівня землі на межі відмостки), забезпечують додаткову гідроізоляцію на 30 см вище рівня землі, там, де закінчується вертикальна гідроізоляція.
Для будинку з підвалом горизонтальну гідроізоляцію рулонну укладають на бетонну підготовку, залишаючи по периметру звіси шириною 600-800 мм. Після будівництва стін підвалу влаштовують вертикальну обклеювальну гідроізоляцію. При цьому внизу залишають вільні кінці завдовжки 300-400 мм. Звиси горизонтальної гідроізоляції заводять під вертикальну і зварюють за допомогою будівельного фена.
Вертикальну гідроізоляцію наносять по всьому периметру фундаментної стінки на зовнішні і внутрішні поверхні. Залежно від водно-грунтових умов виконують легку вертикальну протикапілярную гідроізоляцію (вологоізоляцію), яка запобігає підсмоктування води з грунту, або середню і важку напірну водоізоляцію.
У будинку без підвалу на водопроникних грунтах, посадженому щонайменше на 1 м вище рівня грунтових вод, достатньо буде легкої гідроізоляції, що захищає фундаментні стіни від атмосферних опадів і проникнення вологи з грунту. Середню і важку напірну гідроізоляцію застосовують для фундаментів, посаджених нижче рівня грунтових вод, і для будинків, що стоять на зв’язних грунтах. Вона необхідна для захисту підземної частини будівлі від дощової води, яка просочується до фундаменту через пори в грунті, а також від тиску грунтових вод.
В доповнення теми читай: Стовпчастий фундамент
При влаштуванні обклеєної гідроізоляції рулонні і плівкові матеріали (гідростеклоізол, геомембрани і т. п.) наклеюють на зовнішні поверхні фундаментів за допомогою спеціальної водостійкою мастики. Обклеєна гідроізоляція відрізняється хорошими показниками по водонепроникності, довговічності і стійкості до різних впливів. Однак її застосування вимагає ретельної підготовки поверхонь (вирівнювання, грунтовка, природна сушка).
Проникаюча гідроізоляція підвалу наноситься на внутрішню і зовнішню сторони фундаменту. Вона поставляється у вигляді цементних сумішей, що містять подрібнений кварцовий пісок і активні добавки. Останні вступають у хімічну реакцію з компонентами бетону і утворюють кристалічні комплекси на поверхні фундаментів. У результаті відбувається заповнення пір і мікротріщин, що забезпечує герметизацію опорних конструкцій.
Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>
З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“
