Природні кам’яні матеріали поділяють на камінь бутовий і блоки з природного каменю.
Бутовою називають кладку з природних каменів (шматків каміння) неправильної форми максимальним розміром не більше 500 мм, зв’язанних між собою будівельним розчином. Для кладки застосовують камені масою не більше 50 кг різної конфігурації та розмірів, тобто рваний камінь неправильної форми, у якого дві приблизно паралельні площині, і булижник, що має округлу форму.
Блоки із природного каменю вирізають або випилюють з вапняка, черепашника, туфу, пісковику і т. д. Блоки застосовують для зовнішніх і внутрішніх стін, а також для фундаментів і стін підвалів. В даний час в будівництві в основному використовують штучний камінь, природний застосовують у разі економічної доцільності – при будівництві в районі його масового залягання, при неможливості доставки інших матеріалів і т. д.
З буту зводять фундаменти, стіни підвалів, підпірні стіни та інші конструкції, а в районах з великими запасами – стіни малоповерхових будівель. Бутову кладку бажано вести з перев’язкою швів, чергуючи тичкові і ложкові камені. У місцях примикань і перетинах потрібно укладати більші камені постелої форми.
Перший ряд бутової кладки викладають з постелих каменів насухо, ретельно заповнюють порожнечі щебенем, утрамбовують і заливають рідким розчином. Наступні ряди кладки виконують од ним з двох способів – «під залив» або «під лопатку».
Бутова кладка «під залив» – кожен ряд каменів висотою 15 – 20 см викладають насухо в розпір зі стінками траншеї або опалубки, порожнини заповнюють щебенем і заливають рідким розчином рухливістю 13 – 15 см. Розчин не заповнює всі отвори, кладка виходить з порожнечами, що знижує її міцність. Камені укладають без строгої перев’язки швів та влаштування верстових рядів. Це менш трудоємко і не вимагає високої кваліфікації каменярів. Тому на таких фундаментах і при такій системі кладки дозволяють зводити будівлі висотою не більше двох поверхів.
Бутова кладка «під лопатку» виконується горизонтальними рядами з підібраних по висоті каменів з перев’язкою швів по однорядній системі перев’язки швів. Починають кладку з укладання зовнішньої і внутрішньої версти на розчині з висотою ряду до 30 см. У проміжки між верстами накидають розчин рухливістю 4 – 6 см і укладають кам’яні забутки. Утворені проміжки між каменями щебенять. Кладка виходить досить міцною, способом «під лопатку» викладають фундаменти, стіни і стовпи.
Для додання кладці більшої міцності її можна вести з облицюванням зовнішнього боку цеглою по багаторядній системі з перев’язкою через 4 – 6 рядів.
Камінь і розчин завжди розташовують поза траншеєю, часто муляр знаходиться в самій траншеї, а підсобник подає в зону робіт необхідні матеріали.
Бутобетонна кладка (це ще один різновид кладки див. ” Типи кладки” )відрізняється тим, що камені втоплюють в покладену бетонну суміш горизонтальними рядами з подальшим вібруванням. Кладку ведуть в розпір зі стінками траншеї або опалубкою. Бетонну суміш укладають шарами по 20 см, камені втоплюють на половину їх висоти з зазорами між ними в 4 – 6 см. Максимальний розмір каменів не повинен перевищувати 1/3 товщини конструкції, що будується.
Кладку вібрують при рухливості бетонної суміші 5 – 7 см або ущільнюють трамбівками при рухливості суміші в межах 8 – 12 см. Ця схема кладки міцна, менш трудомістка, ніж бутова кладка, але вона вимагає більшої витрати деревини для влаштування опалубки і дуже значної витрати цементу, так як обсяг каменю від загального обсягу кладки складає трохи більше 50%.
Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення сайту >>>
З повагою, адмін сайту “Буд-Інфо“
